Дозвільна документація з охорони праці: Дозвіл чи Декларація?
Запускаєте новий бізнес, відкриваєте цех чи розширюєте виробництво? Перше, про що має подбати роботодавець - законний старт робіт підвищеної небезпеки та експлуатації обладнання підвищеної небезпеки.
Основними документами для цього є Дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки/експлуатації обладнання підвищеної небезпеки та Декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці.
Хоча обидва документи надають право виконувати роботи та експлуатувати обладнання, між ними є суттєва різниця в процедурі оформлення, часових витратах і ступені відповідальності підприємства.
Процес підготовки матеріально-технічної бази краще розпочинати заздалегідь, щоб уникнути простою обладнання. Якщо вам потрібен супровід або повна підготовка пакету документів, завітайте на сторінку послуги з отримання дозвільних документів
Що таке Дозвіл і чим він відрізняється від Декларації?
Ключова відмінність полягає в ступені ризику робіт та обладнання для життя й здоров'я працівників.
1. Дозвіл з охорони праці - це документ дозвільного характеру, який видається територіальним органом Держпраці після ретельної перевірки підприємства. Для його отримання обов’язково проводиться незалежна експертиза щодо стану охорони праці. 2. Декларація з охорони праці - це документ, яким роботодавець чи суб'єкт господарювання повідомляє територіальний орган Держпраці про те, що його матеріально-технічна база та умови праці відповідають вимогам охорони праці.
Як визначити: Дозвіл чи Декларація?
Правовий режим використання обладнання та виконання робіт регламентується:
- Постановою Кабінету Міністрів України № 1107;
- Постановою Кабінету Міністрів України № 77;
- Постановою Кабінету Міністрів України № 357;
Документи містить вичерпні переліки, що розмежовують сфери застосування Дозволу та Декларації.
Коли потрібен Дозвіл Держпраці?
Дозвіл необхідний для робіт та обладнання з найвищим рівнем потенційної небезпеки.
Приклади робіт, що вимагають отримання Дозволу:
- Газонебезпечні роботи та роботи у вибухопожежонебезпечних та/або пожежонебезпечних зонах;
- Роботи в діючих електроустановках і на кабельних лініях напругою понад 1000 В, в зонах дії струму високої частоти;
- Вантажно-розвантажувальні роботи за допомогою машин і механізмів;
- Земляні роботи, що виконуються на глибині понад 2 метри або в зоні розташування підземних комунікацій чи під водою.
Приклади обладнання, що вимагає Дозволу:
- Котли з високотемпературним органічним теплоносієм теплопродуктивністю понад 0,1 МВт;
- Устатковання напругою понад 1000 В;
- Вантажопідіймальні крани і машини, ліфти, підйомники для підіймання працівників, пасажирські підвісні канатні дороги, фунікулери, ескалатори та пасажирські конвеєри, колиски приводні для підіймання працівників;
- Обладнання, що працює під тиском.
Коли достатньо Декларації?
Декларація подається для робіт та обладнання помірного (середнього) рівня ризику.
Приклади робіт, що підлягають декларуванню:
- Роботи на висоті понад 1,3 метра;
- Верхолазні роботи та промисловий альпінізм;
- Обстеження, ремонт і чищення димарів, повітропроводів, а також димових та вентиляційних каналів;
- Зварювальні, газополум’яні, а також наплавочні і паяльні роботи, що виконуються із застосуванням відкритого полум’я.
Приклади обладнання, що підлягає декларуванню:
- Ковальсько-пресове устатковання;
- Технологічний транспорт (навантажувачі, штабелери тощо);
- Підйомники для підіймання транспортних засобів.
Порівняльна таблиця: Дозвіл vs Декларація
| Параметр | Дозвіл | Декларація |
| Характер процедури | Вимагає попередньої перевірки та рішення Держпраці | Діє за принципом повідомлення державного органу |
| Експертиза | Обов'язкова (проводиться акредитованим експертним центром) | Не потрібна (але роботодавець має провести аудит) |
| Строк розгляду | До 10 робочих днів з дня отримання документів | До 5 робочих днів з дня отримання документів |
| Строк дії | 5 років (із можливістю продовження) | Безстроково |
| Відповідальність | Поділяється між експертною організацією та роботодавцем | Повністю лежить на роботодавцеві |